Сообщений в теме: 11

[АняШа]

Родительский центр "Основа" приглашает всех заинтересованных родителей и педагогов на ОЗНАКОМИТЕЛЬНЫЙ СЕМИНАР ПО ВАЛЬДОРФСКОЙ ПЕДАГОГИКЕ в г.Донецке.

Семинар состоится 1-2 февраля 2014 г. Место проведения - читальный зал библиотеки для детей им.Кирова (ул. Артема, 84).

Занятия ведут: 
НАРИНЭ МАЛЬЦЕВА – доцент Всеукраинского педагогического вальдорфского семинара (Киевское региональное отделение), вальдорфский учитель, основатель вальдорфской школы «Ступени» в Одессе, директор издательства «НАИРИ».
НАТАЛЬЯ ОРЛОВА – доцент Всеукраинского педагогического вальдорфского семинара (Киевское региональное отделение), ведущий воспитатель группы детского сада вальдорфской школы «София». 

Суббота, 1 февраля 2014

11.00-12.30 Знакомство. Детство-взрослость. Образ человека в семилетнем ритме развития. (Наринэ Мальцева, Киев)
12.30-13.00 Перерыв 
13.00-14.00 Деятельность с детьми в вальдорфском детском саду (живопись, лепка) (Наталья Орлова, Киев)
14.00-15.00 Обед
15.00-16.00 Развитие ребенка в первое семилетие. Периодизация внутри первого семилетия.
16.00-16.30 Перерыв
16.30-18.00 Ритмы в жизни ребенка и в вальдорфском детском саду. Сказка (Наталья Орлова, Киев). 

Воскресенье, 02 февраля 2014

10.00-11.30 Утренний хоровод. Игра и ее значение для развития ребенка в первое семилетие. (Наталья Орлова, Киев)
11.30-12.00 Перерыв
12.00-13.30 Нижние чувства. Развитие нижних чувств в первое семилетие. (Наринэ Мальцева, Киев)
13.30-14.30 Обед
14.30-16.00 Деятельность с детьми в вальдорфском детском саду (живопись, лепка) (Наталья Орлова, Киев)
16.00-16.30 Перерыв
16.30-18.00 Большеголовые-малоголовые дети, темпераменты. (Наринэ Мальцева, Киев)

ЗАПИСЬ ОБЯЗАТЕЛЬНА!!!
Дополнительная информация и запись по телефону: 
050 806 04 76 Катерина

 

[АняШа]

Я в прошлом году ездила в Киев на семинар по Вальдорфской педагогике, вводный курс для педагогов и родителей, и поняла для себя, что хочу быть вальдорфским воспитателем.

Сейчас я, понятно, приостановила свое образование, по причине появления малышки, но как только появится возможность, продолжу учиться.

А теперь вот этот семинар приезжает в Донецк! 

Рекомендую пойти на семинар всем, кто продолжает свое поиски в сфере воспитания детей, кто ищет альтернативные решения, кто ищет - что, почему, как и зачем нужно ребенку.

[Dare]

Аня, а цена?

[АняШа]

250 грн за 2 дня

это самая либеральная цена, которая только может быть за такой семинар!

возможно участие только в какой-то 1 день, тогда цена 180 грн

по-моему, даже при желании можно посетить только отдельные лекции, это нужно обсуждать с организатором.

но я бы рекомендовала поучаствовать полностью 2 дня, тогда вы получите целостное представление и максимальный объем информации!

[АняШа]

В 2000 г. ЮНЕСКО провозгласила вальдорфскую педагогическую систему педагогикой ХХІ столетия. В чем же ее привлекательность и современность, если со времени ее возникновения прjшло почти сто лет?

Цель ознакомительного семинара по ВП, который пройдет 1-2 февраля, - дать общее представление о данной системе для родителей и педагогов Донецка.

Это замечательная возможность окунуться в атмосферу вальдорфской педагогики с ведущими преподавателями Украины. 

Принципиальным для дошкольной вальдорфской педагогики является положение о том, что период дошкольного детства — это уникальный период жизни, перед которым стоят свои особые задачи. К этому возрасту нельзя подходить с мерками, оценками и целями, почерпнутыми из других, более поздних периодов. Чрезвычайно важно дать раскрыться с наибольшей полнотой именно тем формам, способам жизни и деятельности детей, которые характерны именно для данного периода. Из этого положения, которое теоретически признают многие, вальдорфская педагогика делает принципиальные выводы для практики: она отклоняет такие формы и способы работы с детьми и воздействия на детей, которые стремятся искусственно ускорить развитие. Такая позиция вальдорфского детского сада не означает, что вальдорфская педагогика против раннего развития, как это иногда неправильно понимают, и на деле никакой задержки интеллектуального развития у детей, посещающих вальдорфские детские сады, не происходит. Весьма часто цели и способы обучения, естественные и нормальные для более поздних возрастных периодов, переносятся в детский сад. Это касается, прежде всего, различных программ интеллектуального тренинга, раннего обучения письму и чтению. Авторы этих программ и родители, желающие ускорить развитие своих детей путем таких программ, считают, что они способствуют успешности своего ребенка в будущей жизни. Вальдорфские педагоги не поощряют таких начинаний. Мировой опыт убедительно свидетельствует о неплодотворности такого подхода, а часто даже и вреде.

ПРИНЦИПЫ И СОДЕРЖАНИЕ РАБОТЫ
ВАЛЬДОРФСКОГО ДЕТСКОГО САДА:

— воспитание через подражание и пример;
— культивирование многообразных форм игровой деятельности; вальдорфская «философия игрушки»;
— ритм и повторение;
— особая культура праздников года;
— создание среды, способствующей развитию детей: художественно-эстетический общий фон помещения; организация пространства; создание уюта и теплого настроения в группе; богатый игровой материал;
— занятия искусствами: живописью, рисованием, лепкой, музыкой и пением, эвритмией;
— разнообразная совместная деятельность детей и взрослых: работа в домашнем хозяйстве; приготовление пищи; работа в саду; рукоделие («педагогика руки») и работа с природными материалами.

Как и во всяком естественном органическом и целостном процессе, выделение четко очерченных положений является всегда неточным и условным. Все вышеперечисленные положения не являются поэтому рядоположенными частями «программы» работы детского сада или техническими, методическими «приемами», но представляют собой органичное, единое целое. Иными словами, принципы, которые мы перечислили выше, должны стать естественным бытом жизни группы, который напоминает жизнь большой и дружной семьи. В идеале сторонний наблюдатель вообще не замечает никакой особой организации жизни, так что может даже возникнуть впечатление, что воспитательница не делает ничего особенного, а все происходит как бы само собой, без проблем. Но это — лишь внешнее, обманчивое впечатление, свидетельствующее о высоком мастерстве воспитателя. За кажущейся простотой и естественностью стоит огромная внешняя и внутренняя работа, а также многолетний опыт. 

КАК УЧИТСЯ МАЛЕНЬКИЙ РЕБЕНОК

«Существуют два ключевых слова, раскрывающие нам суть отношения маленького ребенка к своему окружению: это подражание и пример».
«Ребенок подражает происходящему в его физическом окружении, и в процессе этого подражания его физические органы принимают свои окончательные формы. Слова о физическом окружении здесь следует понимать в их наиболее широком смысле. К нему принадлежит не только то, что материальным образом совершается вблизи ребенка, но и вообще все, что ребенок может воспринимать своими чувствами, все, что через физическое пространство может оказывать влияние на его духовные силы. Сюда относятся все совершаемые в присутствии ребенка моральные и аморальные, разумные и неразумные поступки».
«Пребывать в атмосфере любви и подражать здоровым примерам — это и есть нормальное состояние ребенка» (Рудольф Штайнер).

(отрывки из книги Загвоздкина "Вальдорфский детский сад").

[АняШа]

ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ ВОСПИТАНИЯ ДЕТЕЙ ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА
Часто дети младшего школьного возраста, к нашему удивлению, реагируют не так, как мы того ожидаем; еще более верно это утверждение относительно дошкольников. Чем меньше ребенок, тем больше расстояние между состоянием его и нашего сознания. Умный взгляд ребенка, обращенный на взрослого, вводит в искушение не заметить этого, требуя от ребенка следовать нашей позиции, вместо того, чтобы предоставить его своему собственному миру. Развитие души зависит от физического развития. Она должна сперва окрепнуть и обрести свою структуру. Чем больше мы будем считаться с этим обстоятельством, тем лучше мы справимся с нашими задачами относительно детей.
Представим себе, что человека побуждают к какому-либо действию, и сравним реакции взрослого и ребенка. Рассмотрим конкретный пример. К взрослому человеку обращаются с предложением сделать что-то в благотворительных целях. При этом ему сообщают об имеющихся потребностях и средствах, пригодных для их удовлетворения. Сначала ему рассказывают о бедственном положении, затем стремятся увлечь его этим делом и, наконец, призывают его к совместным действиям. Можно выделить три этапа. Первый - информационный, на нем сообщаются представления и понятия. Второй этап касается эмоционального участия, а третий аппелирует к воле, поскольку он должен побудить к действию. Итак, порядок таков: во-первых, мысль, во-вторых, чувство и, в-третьих, желание. Эту последовательность можно обнаружить в самых разнообразных житейских ситуациях. Например, ситуация продажи какого-либо товара. Сначала разъясняют, что это за товар и какими преимуществами он обладает. Затем пытаются убедить в том, что товар удовлетворяет личным запросам покупателя, и, наконец, убеждают совершить сделку. Перед нами все те же три шага: мысль, чувство и желание.
Давайте проследим традиционную последовательность действий при побуждении ребенка к определенному поступку. Начинают с разъяснений относительно данной ситуации, затем следуют призывы действовать так, как поступают "хорошие дети", и, наконец, ребенок должен действовать.
Но при этом слишком часто в самый решающий момент следует отказ - выраженный словами или неявный - и дело кончается разочарованием. После этого применяют поощрение или наказание, т. е. внешнее средство власти, и тем самым отказываются от собственно воспитательных мер. Ребенок вынужден действовать под внешним давлением, страстно желая похвалы или опасаясь наказания, и тогда он лишается возможности действовать исходя из своей сокровенной сущности, из любви к самому делу.
Чтобы уяснить, почему такие действия по отношению к ребенку непригодны, следует обратить внимание на ключевую позицию, характеризующуюся определенным понятием, а именно, понятием "хорошего ребенка". Мы, взрослые, знаем по опыту, насколько невыносимой может стать жизнь, когда в отношениях между людьми отсутствует кое-что из того, что заключается в слове "хороший". Наши понятия являются результатом многолетнего опыта, поэтому они для нас значимы и могут служить трамплином для наших поступков. Но в понятиях ребенка отсутствует контекст опыта, поэтому его поступки имеют слабую мотивацию. Однажды я слышала, как маленькая девочка сказала: "А как выглядит хороший ребенок, у него светлые волосы?" Миллионы детей в наше время подрастают на разрешениях и запретах, наградах и наказаниях. При этом совершенно не принимается во внимание, что, совершая поступки, маленький ребенок вовсе не руководствуется понятиями. Его поступки настолько тесно связаны с чувственными впечатлениями, получаемыми из окружающей обстановки, или с процессами, происходящими в собственном организме, такими, как голод или жажда, что требование при каждом поступке вспоминать сначала о разрешениях и запретах было бы для ребенка непосильной нагрузкой.
Если бы мы не располагали ничем иным, кроме несостоятельных понятий, воспитание детей этого возраста вряд ли было бы возможным без авторитарного давления. Это иное можно выявить наблюдая за детьми. При случае можно увидеть, как даже самые упрямые и непоседливые дети с благоговением следят за работой мастера-ремесленника. При этом они долго стоят совершенно спокойно и начинают сопротивляться, если попытаться их увести. Если при этом и самому понаблюдать сначала за действиями ремесленника, а потом - за игрой ребенка, то часто с удивительной ясностью бросается в глаза, что игра до' мельчайших подробностей воспроизводит действия ремесленника. Например, если ребенок видел, как столяр забивает гвозди, то потом, играя в столяра, он играет не в "забивание гвоздей" вообще, как это было бы в случае понятийного восприятия работы столяра, а в совершенно определенное "забивание гвоздей" определенным столяром. В жесте игры проскальзывает и то, был ли молоток тяжелым или легким, а также тщательно ли обдумывал столяр свои удары или же работал более напористо. В игре появляется тот же ухват молотка, тот же замах, а также и то, спорилось ли дело в руках, был ли столяр расслаблен или же утомлен, короче, весь процесс работы на фоне человеческих особенностей. Наблюдение ребенка не было пассивным присутствием, напротив, это очень активный процесс. Ребенок не смог бы описать словами все детали того, что видел; увиденное непосредственно перешло в его жизнь и поступки. Дети в первые семь лет жизни обладают интуитивной способностью проникновения в сущность действий и выразительных жестов окружающих их людей. Даже родной язык усваивается таким путем. Ребенок учится через тонкое, непосредственное и естественное подражание. Редко когда дети скажут, как они это делают. Но однажды одна маленькая девочка поразила меня своим замечанием: "Я умею сама завязывать ботинки. Знаешь, как я этому научилась? Я подсмотрела это у сестры. Когда я хочу чему-нибудь научиться, мне не надо ничего объяснять. Я просто смотрю, а потом уже могу сама".
То, как ребенок взаимодействует со своим окружением, прямо противоположно тому, как это происходит у взрослого. Ребенок проходит через такую последовательность шагов:
1. Сопереживание поступка, в чем непосредственно участвует воля;
2. Воспроизведение поступка в игре, в результате чего ребенок эмоционально связывает себя с поступком;
3. Пробуждение интереса к поступку, возникновение вопросов, касающихся данного поступка, перенесение наблюдений в сознание ведет в конечном счете к формированию представлений и понятий.
Сопоставим в обобщенном виде эти противоположные процессы у взрослых и детей:
Взрослый Ребенок до 7 лет
1. Передача информации с 1. Сопереживание поступка,
помощью представлений и прямое обращение к воле.
понятий, обращение к 
мышлению. 
2. Установление личной 2. Эмоциональное переживание 
отнесенности, обращение поступка-примера и соединение
к чувству. себя с поступком.
3. Побуждение к действию, 3. Пробуждение интереса, вспышка
обращение к воле. представлений и понятий.

Порядок - мысль, чувство и желание - при этом обратный:
Взрослый Ребенок до 7 лет
1. Мысль 1. Желание
2.Чувство 2. Чувство
3. Желание 3. Мысль
Это противопоставление служит ключом к воспитанию детей младшего возраста. Ни дискуссия с ребенком, ни объяснения и обоснования не отвечают естественным особенностям этого возраста. Следует предоставить ребенку возможность прожить поступок взрослых, что для него станет ориентиром в жизни. Мы воспитываем ребенка в первую очередь своими каждодневными действиями, а не тем, что мы ему говорим. Если наши поступки пронизаны идеалами добра, красоты и истинного, мы и ребенку откроем путь к этим же идеалам.
Воспитание через подражание предъявляет к взрослому-воспитателю существенно более строгие требования, чем воспитание авторитетом. Ребенок ищет авторитета, но обычно не раньше семилетнего возраста. До этого он стремится во всем убедиться на своем собственном опыте; эту возможность ему дает воспитание через подражание. Если же слишком рано перейти к авторитарному воспитанию, то ребенок лишается возможности прожить все самому. Результатом же может оказаться определенный автоматизм, более того, в течение всей своей жизни человек будет действовать по готовым, установленным другими, людьми принципам. Одна мать рассказала мне недавно, что своего грудного ребенка она уже начала воспитывать авторитарно. Сейчас ребенку чуть больше года, и, по ее словам, он такой молодец, что не делает ничего недозволенного. Когда он впервые подошел к чайному столу, мать весьма энергично запретила ему хватать со стола вещи, и с тех пор он обходит стол стороной. В дальнейшей беседе она рассказала, что кое-кто из знакомых сказал, будто бы ее ребенок выглядит грустным, и спросила, не считаю ли и я так. В самом деле, ребенок производил впечатление очень милого существа, но при этом он явно отказывался от собственных желаний. Когда ребенку приходится начинать свою жизнь с подобных ограничений, мы сразу видим, как сильно он отличается от ребенка, которому позволили проявить жизненные силы и силу воли и который воспринимает жизнь энергично и радостно.
Маленький ребенок чрезвычайно застенчив и робок в первых попытках выйти из своего внутреннего мира и вступить в отношения с внешним миром по-своему, естественным для него образом, и при этом самоутвердиться. В то же время он говорит на другом языке, у него иной подход к жизни, он по-особому усваивает впечатления. Своим слишком нетактичным и решительным для ребенка противодействием, своими повелительными интонациями, чересчур быстрыми реакциями, запретами, вмешательством, выговорами и отпором, проявляющимися даже в мелочах, мы слишком легко лишаем ребенка возможности выбрать самостоятельно свой путь. Его истинная природа подавляется. Если же мы окружим ребенка участием и полным любви пониманием, если мы спокойно предоставим свободу его только зарождающимся чувствам, беспомощным (с нашей точки зрения) поискам контакта с окружающим миром, его ориентированию, - мы станем помощниками на его пути. Если мы будем вмешиваться как можно меньше, мы увидим, что ребенок действительно стоит на благодатной почве подражания и врастает в жизнь естественно и успешно. Проявив выдержку и терпение, поступать по приказанию, ребенок, сам того не ведая, всем своим существом стремится к ранее им же отвергнутому поступку, но только в случае, если подобные поступки вошли в привычку у окружающий людей и относятся они к ним положительно. Почему бы нам не разрешить ребенку идти путем, соответствующим его природе, который помог бы ему овладеть жизнью, и правильно включиться в нее? Конечно, потребуются терпение и умение ждать, но если отнестись к этому серьезно, щедрой наградой станет то, что затем появится в ребенке; тем самым мы сохраним, быть может, сами того не подозревая взрослыми людьми, мысленно перерабатывающими свои впечатления, мы вступаем по отношению к вещам и явлениям в роли наблюдателей. Тем самым мы отстраняемся от них. Если мы сталкиваемся с неприветливостью или несправедливостью по отношению к себе, мы оцениваем подобное поведение, соотносим его с нашими собственными понятиями, обдумывая одновременно, стоит ли высказаться против этого или же не реагировать. Мы можем до известной степени замкнуться в себе и решить, как должно реагировать на впечатления.
Ребенок же открыт потоку впечатлений, его можно сравнить с органом чувств. Он полностью отдается ему, открыто и беззащитно. Независимо от того, полезны для ребенка впечатления или вредны, он не может отгородиться от них. Ребенок, которому однажды был сделан выговор, даже настолько строгий, что сделавший его испытал вслед за этим раскаяние, через несколько дней может, играя со своими кулаками, выговаривать кукле с той же интонацией, той же легкой дрожью в голосе, с теми же жестами. Наблюдения за ребенком, действительно, могут потрясти, когда мы видим, что в той ситуации, в которой взрослый человек спонтанно занял бы оборонительную позицию, ребенок лишь переживает и подражает.
При этом во многих случаях оказывается, что ребенок даже не понял, почему взрослый вмешался. Остается только состояние шока. 
Ребенок может стать нормальным социальным существом, если он растет в нормальном и чутком окружении. Он будет воспитан честным и правдивым, если в его окружении царят честность и правдивость. То, чего мы хотим добиться в воспитании маленького ребенка, мы должны постоянно переносить из области мыслей в область поступков. На этом и строится вся методика воспитания в детском саду.
Против чего ребенок инстинктивно протестует, так это против такой формы порядка, которая сообщается ему в виде правил и понятий. Протест детей относится, в первую очередь, не к содержанию наших мероприятий как таковых, а к их форме в виде правил и понятий, относящихся к миру интеллектуального, к которому у ребенка доступа пока нет. По отношению к этому миру реакция ребенка может принимать различные формы: это возмущение, направленное против принуждения со стороны взрослого, даже если оно проявляется только в ожидании, награде или наказаний. Возможна и такая реакция: ребенок как бы капитулирует, проявляя слишком мало инициативы, он как бы выжидает, выслушав данное нами указание, когда и где надо действовать, реагирует на все автоматически. Часто встречается и другая форма, выражающаяся в том, что ребенок проявляет слишком раннюю интеллектуальность. Он как бы впадает в резонерство, ищет оправданий и извинений и, в конце концов, прибегает ко лжи. Такая преждевременно пробужденная интеллектуальность будет использоваться в дальнейшем преимущественно для того, чтобы критиковать других, придираться к ним, предъявлять свои требования ко взрослым, демонстрируя поведение, совершенно не свойственное непосредственному, симпатичному ребенку. По своей природе и в кругу своих интересов ребенок добр. Недобрым и сложным он становится тогда, когда его оттуда вырывают, и прежде всего, подталкиванием к ранней интеллектуализации. В этом заключается самая распространенная и глубинная причина плохого поведения, неудовлетворенности и даже жажды разрушений. Проявления ранней интеллектуализации усугубляются воздействием радио, кино и телевидения. Имеются в виду лишь те, часто жуткие впечатления, которые ребенок выносит из кино и телефильмов, оказывающие на ребенка непосредственное внушающее воздействие, поскольку они передаются через движения и жесты. Они действуют на ребенка разрушительно и являются источником сильных впечатлений, до которых ребенок еще не дорос. Он не в состоянии отстоять перед их напором свой собственный мир. Многие дети в этом случае прекращают играть. Ребенок не знает, как заполнить время, он теряет внутреннюю уверенность и чувствует себя в своем детском мире незащищенным. Подавляется его сущность в самом сокровенном.
Воспитание в Вальдорфском детском саду поставлено так, чтобы избежать вмешательства в свободное естественное развитие ребенка и не нарушить равновесия его еще погруженного в мечту сознания. С другой стороны, Вальдорфское воспитание не предоставляет ребенка самому себе, а берет на себя руководство, да, заботливое руководство, но с подходящими для этого средствами примера и подражания.
Когда мы выращиваем цветы, мы сначала ухаживаем за листьями, способствуя тем самым формированию соцветий, которые появятся позже. Если мы хотим сформировать у ребенка хорошие мыслительные способности, чтобы он мог позже кое-чего достичь в школе и жизни, следует иметь в виду, что путь к этому лежит через поощрение прежде всего тех задатков, из которых впоследствии смогут вырасти соответствующие способности. Но у маленького ребенка эти задатки еще полностью связаны с его жаждой деятельности и имеют волевую природу. Во время обучения в младших классах они перемещаются в образный, окрашенный фантазией внутренний мир, и только позднее превращаются в суждения и понятия. С помощью воспитания, которое считается с естественной последовательностью этапов развития формирующегося человека, достигается совершенно иное качество интеллектуальной жизни по сравнению с тем, что достигается передачей готовых понятий. Понятия должны органически вырасти в человеке, как и все остальное. Тогда они приобретают глубину, силу

[АняШа]

ЖИВОПИСЬ АКВАРЕЛЬНЫМИ КРАСКАМИ (отрывок из книги В.Загвоздкина "Вальдорфский детский сад. В созвучии с природой ребёнка"

Мир, окружающий нас, наполнен красками, и каждая краска говорит с нами на своем особом языке, проявляется в только ей присущем действии, обладает индивидуальным качеством. Дети хорошо чувствуют этот язык и с удовольствием вступают в игру с красками. Работа с красками оказывает сильное воздействие на ребенка и поэтому проводится не чаще одного раза в неделю в технике «мокрым по мокрому».

Ход занятий

Материал: деревянная доска 50×35 см; лист бумаги (А 3), плоская широкая кисточка шириной примерно 24 мм, акварельные краски для рисования в тюбиках, маленькие стаканчики для растворенных красок, стаканы с водой, губки, стаканчики для наведения красок.

Подготовка

Детям очень нравится вместе со взрослым готовить столы для живописи. Как мы уже неоднократно отмечали, они с интересом относятся к любой работе взрослых, которую могут наблюдать, и, без лишних слов со стороны взрослого, активно помогают. Как и в любой деятельности, которую мы осуществляем с детьми этого возраста, крайне важна тщательная подготовка, которая является самостоятельной важной фазой занятий. Столы надо накрыть клеенкой, стаканы наполнить водой и распределить. Рядом с каждым стаканом надо положить губку для того, чтобы промокать слишком влажную кисточку. Краски разводятся и размешиваются до однородности в маленьких кувшинчиках, потом разливаются в стаканчики для краски, которые ставятся на столы. Листы для живописи — хорошо впитывающая влагу бумага, не слишком тонкая — погружаются в ванночку с водой и тщательно расправляются губкой — «приклеиваются» на доску для рисования, которую тоже лучше прежде смочить водой. Теперь можно начинать.

Само собой разумеется, проводить такую подготовку вместе с детьми возможно лишь в том случае, когда в группе не более 20, самое большее 25 детей, что, как правило, и имеет место в вальдорфских детских садах. Разновозрастная группа, в которой занимаются дети от 3 до 6 лет, предоставляет дополнительные педагогические возможности: в то время как трех- и четырехлетние дети вполне удовлетворены тем, что они могут размешивать краски и разливать их по стаканчикам, пяти- и шестилетние дети охотно выполняют уже большое количество рабочих процессов, например, собирают все необходимое для проведения занятий, готовят столы, а после проведения занятий приводят все в порядок: моют, вытирают стаканы и убирают их. Все эти действия они уже усвоили сами в правильной последовательности благодаря многократному повторению.

Ход занятий живописью

Если прежде со стороны взрослого не будет апелляции к сознательному содержанию, к представлению ребенка, если не будет поставлена тема, то дети погрузят кисточки в стаканчики с краской лишь с тем, чтобы потом наблюдать за каплей, стекающей с них на бумагу. Ограничение тремя основными цветами — красный, желтый, голубой — предоставляет ребенку невероятно богатую по нюансам цветовую палитру, которую они создают сами. Особенно у четырех- и пятилетних детей с этим связана большая радость первооткрывателей; ведь когда отдельные краски во многих местах смешиваются друг с другом, возникают промежуточные цвета — зеленый, фиолетовый, коричневый.
Наряду с игрой цвета на бумаге, о которой дети многократно выскажут удивление или радостную неожиданность, большую роль играет также постоянно меняющийся цвет воды, в которой хорошо промывается кисточка. Когда весь лист уже занят рисунком, и краски так хорошо светятся и блестят благодаря тому, что в них присутствует элемент воды, у детей наступает момент высшего удовлетворения, который часто затмевает бессознательно сопутствующий рисованию момент свободной игры. Потом, когда картина задвинута в шкаф для просушки, она уже более не представляет для ребенка такого интереса.
По-другому ведут себя здесь дети, которым пять с половиной или шесть лет. Еще прежде, чем обмакнуть кисточку в первую краску, они часто уже сформировали себе представление об определенном цвете, к созданию которого они будут стремиться, или о предмете — например, дереве, замке, радуге. При этом соединение жидкой краски с влажным листом не может обеспечить четких контуров, что только лучше для фантазии, продолжающей творить образы. Таким образом, благодаря тому, что дети добавляют новую краску к уже начатой форме, в их фантазии часто возникает новая смысловая связь, которую они потом развивают в своем рисовании. Во время рисования или закончив его эти дети между делом охотно рассказывают взрослым или другому ребенку что-нибудь о своей картине; какие цвета они находят особенно красивыми или какое содержание они открывают в нарисованной картине.
Да и для трехлетних детей подобное рисование акварельными красками уже представляет собою радостное переживание. Во всяком случае, от них нельзя ожидать, что они освоят отдельные технические действия, например, промывание кисточки перед тем, как она погрузится в новую краску. Они также не могут пока еще целенаправленно водить кисточкой. Чаще всего они волнообразно или зигзагообразно водят кисточкой по бумаге, и возникает ощущение, будто само движение, возникающий в результате след — это самое важное. Трехлетние большей частью удовлетворяются одной краской, например, красной, и заканчивают рисовать только тогда, когда стаканчик для краски пуст. Если же они добавляют к этому еще и другой цвет, то они размещают его на листе не рядом с первым, а красят поверх него (вторым слоем); то же происходит и с третьей краской. Результат — темная, недифференцированная поверхность, и по трем стаканчикам для краски уже нельзя отличить, в каком был какой цвет. Однако если количество красок постепенно увеличивать, то после непродолжительного переходного времени уже и эти дети рисуют не как попало, но осторожно, и аккуратно накладывают краски одну рядом с другой.
Трехлетние дети рисуют большей частью совершенно молча, деятельно и с прилежанием, в особенности же тогда, когда у каждого есть свой собственный стаканчик с краской, которой он может рисовать. Четырех- и пятилетние дети охотно сообщают — с большей или меньшей импульсивностью — когда на их листе происходит нечто особенное. Пяти- и шестилетние дети работают преимущественно молчаливо, старательно, самым сосредоточенным и аккуратным образом. Изредка во время рисования они обмениваются с ровесниками замечаниями относительно красок или содержания своей картины.

Занятия живописью на основе подражания

Как и почти любая способность, умение рисовать приобретается ребенком дошкольного возраста лучше всего через подражание взрослым. Поэтому особенно благоприятно, когда ребенок может наблюдать за рисованием свою мать, воспитательницу в детском саду или старших братьев и сестер. Если с этим не связано никакого поучения, он схватывает все это так, как увидел, в соответствии со своим возрастом. Ему захочется либо сразу рисовать, если взрослый тоже рисует (это трехлетний), либо попробовать самостоятельно в другое время (это пяти- и шестилетние). Все технические процессы, неизбежно связанные с таким рисованием — например, приготовить материал и убрать его, — благодаря подражанию взрослым станут хорошей привычкой, так что любые предубеждения исключаются.
Когда взрослый обращает внимание на то, чтобы каждый раз тщательно вымыть в стакане с водой и промокнуть губкой кисточку, прежде чем погрузить ее в новую краску, то ребенок будет повторять этот процесс все более и более сходным образом. Ибо каждый здоровый ребенок имеет сильную потребность совершать вслед за другими все действия или движения, которые он видит в своем окружении, или же подражать им в своей полной фантазий игре. Поэтому в этом раннем периоде жизни сознательные действия взрослых оказывают более глубокое и устойчивое воздействие, чем словесные объяснения, обращенные к рассудку ребенка.
С началом школьного возраста на место свободного и полного фантазии обращения с краской приходит рисование, направляемое словом учителя. Это значит, что учитель дает задание в выражениях, побуждающих фантазию ребенка. Темы большей частью связаны с содержанием школьных занятий. Процесс рисования осуществляется отдельными шагами, обусловленными также техникой рисования. То, что возникает в результате, рассматривают все вместе.

Воспитательное значение занятий живописью

Кого в раннем возрасте с любовью и отзывчивостью научили обращать внимание на силу или нежность красок, то есть на градации цветов, выражающих утверждение, или, наоборот, сдержанность, тому будет легче проявить соответствующие способности души в социальной сфере, в общении и обращении с другими людьми.
Вновь и вновь дается импульс к таким проявлениям, как тщательность, внимание, способность подождать, осмысленная последовательность процесса работы, непосредственное чувственное постижение законов смешения красок, взвешенное использование интенсивности цвета (например, интенсивный — нежный). И все это означает, что телесность, которую надо освоить и подчинить (чувственный организм и соразмерность членов; сенсорика и моторика) становится все более послушной постепенно просыпающейся душе ребенка. Разумеется, все это не проигрывается в сознании ребенка, он не формирует себе по этому поводу ни рефлектирующих, ни мимолетных мыслей. Но у него все сопровождается интенсивным переживанием и, таким образом, в глубинных слоях формируется опыт, который будет дожидаться того, что в более поздние периоды жизни сознание воспользуется им, и он найдет свое выражение в процессе самостоятельного формирования жизни. Эти аспекты составляют истинное «человековедческое», антропологическое оправдание усилиям по художественному воспитанию в детском саду и вообще в дошкольном возрасте. Ведь искусство — это не «эстетическая добавка» к «жизни как таковой», но оно само может стать ее осуществлением, и, будучи упражнением, к которому постоянно надо стремиться, — может само стать основой для становления человека.
Мы привели текст о занятиях живописью и их значении, чтобы показать на конкретном примере, как может строиться художественная деятельность детей без обращения к абстрактным понятиям и сознательным представлениям и в то же время упорядоченно и насыщенно — как трактуется в вальдорфской педагогике воспитательный смысл таких занятий. Занятия живописью — это форма занятий искусством, которая требует наиболее тщательной подготовки, если не считать, конечно, кукольного театра. Помимо живописи в детском саду представлены и другие виды искусства. Это рисование восковыми мелками — вместо привычных нам карандашей, пластицирование (лепка), занятия музыкой и эвритмией, кукольные спектакли и другие формы театрализации и драматизации

[АняШа]

ТЕМПЕРАМЕНТИ У ДІТЕЙ І ПОВОДЖЕННЯ З НИМИ (стаття з журналу «Дитина», 2013 р., №3)http://www.nairi.org...ytyna-waldorf / тут можна підписатися на журнал
Кароліна фон Гейдебранд, вальдорфський педагог, послідовниця Рудольфа Штайнера
Уривок з книги «Про душевну сутність дитини». Переклад українською Оксани Фіци

Ні одна жива істота не може бути вихована належним чином, якщо вихователь не знайомий з її життєвими умовами (обставинами її життя), з її здібностями та особливостями. Більшість основних помилок у вихованні дітей відбувалося через те, що вихователі просто не знали дітей. Від того, як діють в дитині формуючі сили, залежить дуже багато. Тут наводиться опис чотирьох дітей, в яких ці сили діють по-різному.
ДИТИНА-САНГВІНІК
У п’ятирічного Кнуда рудуваті локони, сині очі та витончено кирпатий ніс. Верхня губа трохи видається над нижньою. Він не дуже високий для свого віку, проте гнучкий і стрункий. У нього досить-таки велика голова, а кінцівки рухливі. Він любить ходити навшпиньки, але коли захоче, може ходити твердо (цілком ступати на стопу). У стрибках він надзвичайно спритний. Спускаючись сходами в сад, він перестрибує одразу через декілька сходинок. Якщо Кнуд падає, то на очах миттєво з'являються сльози, проте він швидко заспокоюється. За характером його можна віднести до тих дітей, які сміються зі сльозами на очах. Він може швидко відволіктися від своєї гри. Його голова та очі швидко рухаються туди-сюди, як у маленької пташки. Мама називає його «горобчиком», а бабуся — «ящіркою», і обидві назви йому підходять.
У нього чистий високий голос, він дуже музикальний. Хоча дорослі, часто з осудом, називають його неуважним, безладним і легковажним, поверхневим, несерйозним тощо, усе ж він — загальний улюбленець. Тому що він — «дитина в собі», і це викликає велику симпатію оточуючих.
А що можна сказати стосовно його здоров'я, сну, апетиту? Він загалом здоровий, якщо незважати на легкі дитячі простудні захворювання, які він, проте, швидко переборює. Їсть охоче, але небагато. Він і в цьому схожий на пташку: охочіше «клює», ніж «набиває собі рот». М’ясо, яйця, борошняне та картоплю він не любить, віддає перевагу овочам та фруктам, також охоче їсть солоне і кисле. Швидко засинає і легко прокидається. Вранці встає дуже рано. Він — «гармонійна маленька людина».
Як діють творчі сили у дитині-сангвініку? Вони проявляються через ритмічну природу дихання та кровообігу, через пульсуючі удари серця, у вдихах та видихах.
Здається, що повітря більшою мірою є елементом дитини-сангвініка, ніж земля, над
якою він неначе ширяє. Він любить гойдатися на гойдалках, залазити на високі дерева. У дорослого почалася б морська хвороба, якби він спробував так кружляти й гойдатися, як дитина. Наскільки є ритмічним дихання і кровообіг, настільки ж мають бути ритмічними повсякденне життя та гра дитини. Немає нічого більш важливого у вихованні, ніж спокійний ритм щоденного способу життя, для дитини-сангвініка це життєво необхідно. Ритм є його сутністю. Проте цей ритм швидший, ніж ритм дорослого (частота пульсу, дихання вище, ніж у дорослого).
Дитина не може довгий час бути зосередженою на чомусь, оскільки зосередитися — означає «вдихнути». Але після цього невдовзі має бути й «видих». Бути «непостійним» — не вада, а властивість цього темпераменту і цього віку. Вихователі називають таких дітей неуважними, поверхневими, легковажними. Та діти-сангвініки можуть дозволити собі мати легкі думки!
Якщо у випадку з Кнудом можна не хвилюватися та сподіватися, що з часом він зміниться, то рухливість його двоюрідної сестри такого ж віку вже викликає побоювання. На її прикладі можна спостерігати, у що може перерости сангвінічний темперамент, якщо він переходить межі. Якщо Кнуд сміється і від сміху падає на землю, то Сьюзі взагалі довго не може зупинитися від сміху. Вона сміється нестримно, щоб врешті-решт так же нестримно плакати. Вона вихоплює іграшку з шафи і кидає її на підлогу, але не грається нею, а хапає наступну. Кнуд дуже любить, коли батько показує йому зображення тварин, він задає запитання й жваво цікавиться, потім він перегортає наступну сторінку, щоб зустріти нове зображення радісним вигуком. Сьюзі поверхнево дивиться на картинки, їй хочеться перегортати сторінки все далі і далі, не заглиблюючись у розглядання. Якщо ж вона і задає запитання, то не чекає відповіді. Кнуд не надто ніжний, але він любить і поважає своїх батьків, відчуває зв’язок з братами та сестрами. 
Сьюзі плаває на поверхні життя і є надто легкою, щоб відчувати прихильність до оточуючих її людей. Існує небезпека, що вона може стати недоумкуватою, оскільки вона не може заглибитися в суть речей. Як можна її від цього вберегти, як їй допомогти?
ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЯСКРАВО ВИРАЖЕНИМ САНГВІНІКОМ
Якщо Сьюзі полюбить якусь людину зі свого оточення (а це залежить від ставлення до неї дорослих), то разом з цим у її житті з’явиться сталість. Адже немає нічого більш суттєвого для дитини, ніж любов до батьків та вихователя.
Лише дорослий може утримати понад міру проявленого сангвініка спочатку на короткий, а потім на все більш тривалий час за яким-небудь заняттям: грою, розгляданням картинок тощо. Чим сильніше дитина любить вихователя, тим краще це буде виходити. Добре також чергувати заняття з відпочинком. Чим активніше працює фантазія дитини при розгляданні картинок, що змінюють одна одну, тим довше дитина залишається зосередженою на цьому занятті. Особливо, якщо цим вона може порадувати дорослого, якого любить.
ДИТИНА-МЕЛАНХОЛІК
Коли Гундулі виповнилося 8 років і на святкування було запрошено дітей приблизно її віку, гості довго не могли знайти іменинницю. Вона сховалася під великим столом, забилася в куток і завмерла. Коли її витягли з-під столу, вона довго плакала, а потім дивилася на гру інших дітей зі скорботним виразом обличчя і стражданням у погляді. Потім, переборовши себе, включилася в гру і відчула себе щасливою. Вона дивилася на дітей сяючими очима й була дуже засмучена, коли ті почали розходитися. Гундула любить вишукувати темні, відлюдні куточки для роздумів. Її можна знайти під диваном, між шафою і дверима, інколи навіть у шафі. У її діях багато таємничого, вони є виявом її багатого внутрішнього світу. У своїх думках та мріях вона сама грає головну роль: то вона принцеса, то бідна, кинута усіма дитина, то герой. Дорослим важко її зрозуміти. Коли вона грається, то часто буває сумною, не в доброму гуморі. Для свого віку вона надто розважлива й часто поводиться, як доросла. Однак вона досі смокче великий палець руки, гризе нігті, і це робить її предметом безкінечних глузувань та докорів. Найбільше задоволення для неї — сидіти на килимі, смоктати цукерку і при цьому читати казки. Вона любить довгі сумні історії. Веселі байки і комічні жарти вона зневажає, але це тільки видимість: насправді ніхто так охоче і заразливо не сміється, як вона. Гундула дуже відкрита і щиросердна з тими, кого любить, але іноді замикається, як «устриця».
ТІЛЕСНІ ОСНОВИ МЕЛАНХОЛІЙНОГО ТЕМПЕРАМЕНТУ
У Гундули зазвичай не дуже гарний апетит, вона розбірлива в їжі, любить солодке. Можна назвати її ласункою. У неї виникає явна антипатія до страв, які своїм виглядом ще нагадують живу істоту, наприклад, засмажена риба, курка тощо. Якщо походження їжі є не настільки очевидним, вона охоче їсть м'ясо. Гундула постійно страждає на запори, але, на щастя, вона залюбки їсть фрукти.
Хоча вона струнка та має гостреньке бліде личко, складається враження, що її тіло дуже важке, і вона втомилася його носити. Вона ходить з понуреною головою, зігнутою спиною. Вона швидко втомлюється і страждає на головні болі. Життя у фантазіях інколи допомагає їй подолати тілесну слабкість, але зазвичай її воля слабка.
Сила тяжіння землі тягне її вниз, її очі завжди шукають землю, і вона рідко піднімає погляд. Вона пізно засинає, оскільки в ліжку її прагнення міркувати і придумувати різноманітні історії є особливо сильним. Вранці вона почувається стомленою, довго перебуває в поганому настрої. Вона боїться холодної води, найбільше любить тепло.
У Гундули є схильність до короткозорості, а оскільки вона багато читає в ліжку в сутінки, їй скоро доведеться носити окуляри. У неї непоганий слух, вона безумовно має музичні здібності (грає на піаніно, на скрипці, любить співати).
Гундула душевно й тілесно — ніжна дитина, яка вимагає багато турботи і люблячого розуміння.
ПОВОДЖЕННЯ З ДИТИНОЮ-МЕЛАНХОЛІКОМ
Турботливість та увага потрібні меланхолікові як хліб. Головне, щоб це не було занадто явно для нього. Бо по суті своїй меланхолік — маленький егоїст, він хоче завжди відчувати себе в центрі уваги. Але все ж він повинен отримувати достатньо тепла, щоб не почати занадто фіксуватися на своїх проблемах і щоб вони не накопичувалися як сніжний ком. Такій дитині необхідна людина, якій би вона могла повністю довіряти. Одне добре, привітне слово — і серце та довіра дитини-меланхоліка будуть завойовані. Багато душевної та духовної їжі потрібно дитині-меланхолікові. Під час навчання потрібно вибирати такі казки, історії, біографії, які схвилюють, змусять забути про власні проблеми. Коли дорослий розповідає дитині про те, що переживав він сам або ж люди, яких він знає, це діє цілюще на дитину і пом'якшує дитячу меланхолійність.
Дитина-меланхолік охоче виконує маленькі послуги, якщо відчуває, що цим вона пом’якшує страждання. Вона може бути непоганою доглядальницею. Спочатку, можливо, важко буде подолати її зніяковілість та несміливість, але коли це буде подолано, вона буде ніжно піклуватися про хворих родичів.
Дитину-меланхоліка потрібно тримати в теплі, не обливати її холодною водою. Увечері вона має лягти в ліжко з радісними, гармонійними думками та почуттями. Треба намагатися позбавити її, як і будь-яку іншу дитину, важкої їжі. Стиглі солодкі фрукти, салати та легкі овочі корисні для неї, не зашкодить і м'ясо. Хоча дитина-меланхолік — великий солодкоїжка, вона охоче їсть мариновані огірочки, кислий салат, квашену капусту і т.п. Потрібно стежити за її травленням, проте робити це тактовно. Потрібно спонукати її до здорових фізичних рухів, чого можна досягти не стільки спортом, як ритмічно-музичними засобами. Евритмія, в якій дитина може зв'язати своє душевне життя з рухами тіла, принесе їй просто-таки дивовижне полегшення і зцілення. Вона зможе подолати перешкоди, які полягають у тому, що вона має відкрити перед іншими свою сутність.

ДИТИНА-ХОЛЕРИК

Десятирічна Вільтруда шаленіє. Її кремезне тіло тремтить, своїми міцненьким кулачками вона дубасить хлопчика, який образив її молодшого братика. Її розпатлане волосся стирчить на голові, як пір'я хижого птаха. Великий хлопчик (йому близько 12 років), її ворог, намагається сховатися від її ударів та укусів.Вільтруда піднімає братика, що плаче, з вуличного пилу, куди його штовхнув великий хлопчисько, хапає за руку й тягне за собою. При цьому вона сильніша, ніж зазвичай, тупотить по землі і ще енергійніше ставить п’яти. Одна рука її все ще стиснута в кулак, а інша міцно стискає руку братики. Вона так тримає шию, наче хоче усе своє єство внутрішньо зібрати та укріпити. Вільтруда — старша серед чотирьох братів і сестер. Їхня мати померла під час останніх пологів. У школі Вільтруда, не змигнувши оком, слухала легенду, за допомогою якої вчителька хотіла
більш доступно передати дітям роздуми про смерть. Зовні Вільтруда нічим не виявила участі і болю. Однак повернувшись додому, розповіла цю легенду слово в слово. Вільтруда завжди знає, чого хоче, і знає, як досягти бажаного. Коли вона вперше прийшла до школи, то, почувши голос вчительки, що долинав з одного класу, оголосила: «Це моя вчителька!». З цього часу вона не хотіла йти до свого класу, шаленіла вдома, у неї піднялася температура, і врешті-решт за порадою лікаря дівчинку було переведено в клас тієї вчительки. Відтоді вона у школі тиха, старанна і щиро віддана своїй вчительці.
На заняттях Вільтруда не завжди уважна. Піднявши своє міцне підборіддя, дивиться мрійливо перед собою, вона зайнята собою. Вона любить відчайдушні і ризиковані історії. Вона темпераментна актриса, якщо роль їй до душі, але в одному спектаклі вперто відмовлялася грати роль раба, хоча ця роль була значимою в сюжеті та багато однокласників їй заздрили. Вільтруда сказала: «Ні, краще смерть, ніж рабство!» — і зовсім відмовилася грати. Вільтруда — «жайворонок»: з першими променями сонця вже на ногах. Навчання дається їй не дуже легко. Нестерпно бачити, як вона незграбно тримає ручку і, сильно натискаючи, виводить свої карлючки. Її живопис цілком і повністю є виразом її сутності. Вона віддає перевагу багряно-червоному кольору, але може малювати і найніжнішими фарбами, якщо хоче цим зробити приємне людині, яку любить. У неї все залежить від волі. Вона багато чого може досягти самостійно, якщо усвідомлює, що це необхідно. Цікаво, що коли одного разу в ранньому дитинстві вона почула розповідь про виверження Везувію, то відтоді стала з найбільшою охотою малювати вогнедишні гори. 
Оскільки вона не надто обдарована, її картини іноді нагадують сумирну цукрову голову, з якої вивергаються червоні фонтани, а по дуже синьому небу пливуть коричневі та темносині клуби диму. Це вираз її холеричної сутності.
Спить Вільтруда небагато, але майже ніколи не виглядає сонною. Їсть вона також небагато і в їжі невибаглива. Найбільше за все вона любить фрукти. Вона зневажає все протерте, кашоподібне, проте із задоволенням гризе шматок черствого чорного хліба. Горіхи вона розгризає зубами. 
Вільтруда схильна до раптових різких підйомів температури й запальних захворювань, особливо горла. Вона перехворіла на багато дитячих хвороб, наприклад, скарлатину, дифтерію. Достоїнства та небезпеки холеричного темпераменту добре видно. Рішення Вільтруди, в яких часто відсутній момент обдумування, виходять з глибини її сутності та є її власними. Батьки дівчинки зі страхом спостерігали спалахи гніву, яким вона була підвладна у ранньому дитинстві, коли вона з червоним обличчям ревіла і колошматила все руками і ногами. З віком це згладилося, але іноді вона може впасти в такий гнів, що «не пам’ятає себе». На другий день вона буває тихою і «прирученою».
ПОВОДЖЕННЯ З ДИТИНОЮ-ХОЛЕРИКОМ
Холеричний темперамент вимагає великого терпіння й глибокого практичного розуміння дитячої душі. Він вимагає від вихователя також величезної витримки, оскільки це доволі важко — не вийти з себе при вигляді шаленіючої дитини. Найголовніше — протиставити гніву спокій і холоднокровність, а також ні в якому разі не хвилюватися і не приймати ніяких поспішних рішень. Це дуже важко, і деякі вихователі зазнають невдачі саме з цим темпераментом, який у наш час (на щастя чи на жаль?) зустрічається порівняно рідко. 
Холерику завжди потрібно давати можливість розвивати свої сили і так скеровувати їх, щоб приносити не шкоду, а користь. Рубати дрова, пиляти, забивати цвяхи, тягати каміння і т.д. — здорові заняття, і не слід особливо побоюватися, що діти можуть зашкодити собі. Лише завжди потрібно пам’ятати, що в дитячому віці праця має бути в радість, без примусу, з власної волі дитини.
Маленькому холерику необхідно мати простір, де він міг би вільно рухатися, стрибати, бігати, перекидатися. Холерик у вузькій кімнаті нестерпний. Корисно давати холерику такі завдання, які йому іще не зовсім під силу, щоб він зрозумів, що не настільки він уже й всемогутній, яким себе відчуває. Також дієвими є розповіді про героїчні вчинки. Дитина думає: «Цього я іще не вчинив». Зрозуміло, до такого висновку дитина має дійти сама, лише тоді цей варіант буде дієвим. Вихователь повинен навчитися залишатися спокійним навіть під час нападів гніву в дитини. За подібних обставин вихователю краще буде обговорити, що сталося, після того, як його підопічний поспить ніч, повністю заспокоїться, внутрішньо присоромиться свого вчинку.
Холерична дитина хотіла б тримати себе в руках, проте, оскільки в її віці ще не дозріла така сила, яка може стримувати і скеровувати волю, вона справедливо очікує від дорослого енергійної поведінки, але поведінки з розумінням. Душа дитини, особливо холерика, не зносить глузувань та іронії. Тоді як делікатний гумор, навпаки, сприймається холериком із
вдячністю.
ДИТИНА-ФЛЕГМАТИК
Ганс живе спокійно в батьківському домі, де його оберігає дбайлива матуся, яка не відчуває незадоволення флегматичністю сина. Його виховання ніколи не завдавало їй мороки. Немовлям він подовгу тихо лежав у ліжечку і стежив поглядом за повільними рухами власних товстеньких ручок, які довгий час були його єдиною іграшкою. Їжа та перетравлення — це дві речі, яким дитина віддавалася із задоволенням та завзяттям. Його мати дотримується старомодних поглядів, що «бути товстим — значить бути здоровим».
Такого стану речей вона домагається дуже легко. Ганс може засвоїти ту кількість їжі, яку готує його турботлива матуся, і трансформувати їх у жирові відкладення. Він пізно навчився ходити, він лягав на килим, повільно і ліниво повзав. Він не вибагливий, майже всі страви — його улюблені.
Коли Ганс почав гратися, його фантазія була досить незначна. У 2 роки він отримав у подарунок фігурки звірів, і досі (у вісім років) він продовжує гратися з ними. Виймає звірів з коробки одного за іншим, ставить їх у ряд, а потім прибирає назад. Він дуже охайний, майже педантичний. Кожна річ повинна мати своє місце і там залишатися. Перед сном дитина ретельно складає свій одяг і хоче знайти його вранці в такому ж стані. Ганс може пити тільки зі своєї чашки, їсти тільки своєю ложкою. Одного разу його взяли до родичів, у яких залишилися ночувати — і це було справжньою катастрофою. Він хотів користуватися тільки своїм горщиком, спати тільки у своєму ліжку. З дивовижною, майже холеричною енергією намагався він домогтися своєю. Коли не дотримуються усталених звичок, Ганс може діяти як холерик. Ритми переважають у нього в усьому. Він знає без годинника, коли підходить час обідати, коли треба йти спати. Ця дитина не належить до тієї більшості дітей, які насилу лягають спати, він охоче йде в ліжко та спить довго й міцно. 
Ганс пізно навчився говорити, довго спілкувався за допомогою простих звуків. Тепер він говорить повільно, роблячи великі паузи між словами. 
Ганс музикальний. Коли він нерухомо сидить на подушці, як бовван, можна почути, як він тихо і дуже ритмічно наспівує знайому мелодію. Ганс любить тепло, також і душевне, на яке його мати не скупиться. Він не терпить душевні хвилювання. Ганс завжди був «надійною дитиною». Те, чому його навчили і що він зрозумів, виконується пунктуально і чітко: він годує рибок, поливає квіти в один і той же час. Вже у п’ять років він робив невеликі покупки, правильно приносив решту. Коли йому розповідають історії (він любить слухати одні й ті ж), він може переказати їх напам'ять, причому в тих же словах, з тими ж інтонаціями. Ганс знає багато віршів і пісень, ніколи не фальшивить. Він охоче грає на піаніно, так само повільно, як і говорить. Ганс часто буває один, у нього немає друзів. Для інших дітей він занадто нудний, вони ж для нього — занадто шумні. Тільки одна маленька товста дівчинка,
така ж флегматична, як і він, може годинами мовчки сидіти поруч з ним.
На подив родичів і знайомих, Ганс непогано вчиться. У нього чіткий сформований почерк. На щастя, його вчителька спокійна та розуміюча. Вона не підштовхує Ганса і знає, що якщо дати йому час, то він все прекрасно виконає. Вона вважає, що в перші роки шкільного навчання потрібно просуватися вперед повільно і давати можливість дітям повправлятися. А вправляється Ганс охоче. Його «картинки» складаються з красивих, чистих кольорових поверхонь, без осмисленого змісту. Він схоплює і навчається повільно, але засвоєне пам’ятає довго, особливо якщо те, що він вчить, має ритмічну форму. Існує небезпека, що в старших класах, де більше потрібні увага та логічне мислення, а не просто надійна пам’ять і любов до вправлянь, йому буде важко. 
ОСНОВИ ФЛЕГМАТИЧНОГО ТЕМПЕРАМЕНТУ
Як сангвінік легко сполучається з ритмом дихання, меланхолік страждає від сили тяжіння, холерик зігрівається від вогню своєї крові, так флегматик до деякої міри наповнений соками, які оживляють і харчують його організм. Процес перетравлення приносить йому напівсвідоме задоволення. Це могутні та піднесені процеси, які будують і формують людину з рідин. Жодна людина не стоїть так близько до природи, як мрійлива флегматична дитина. Все, що грунтується на вегетативних функціях життя його тіла, відбуватиметься добре. Його хороша пам'ять, його здібності до всього, чого можна досягти шляхом повторних вправлянь, його здібності до музики і живопису виходять не зі свідомого бажання його індивідуальності, а є продовженням його тілесно-творчих сил.
ПОВОДЖЕННЯ З ДИТИНОЮ-ФЛЕГМАТИКОМ
Часто зустрічається упередження проти флегматичного темпераменту. Батьки нерідко бувають ображені, коли лікар чи вчитель говорить, що їх дитина — флегматик. Це забобони! Звісно, як і у кожного темпераменту, тут є свої небезпеки.
Наприклад, дитину-меланхоліка часто розглядають як вундеркінда, проте його схильність до тужливості, егоїзму і сором’язливості повинні сприйматися приблизно так само, як байдужість, сонливість і ненажерливість флегматика. А з іншого боку, згладжений флегматичний темперамент може стати основою для кращих людських якостей. Люди, які подолали однобічність свого темпераменту або які отримали відповідне виховання, пом'якшуючи різкі сторони характеру, бувають особливо вірні, надійні, витривалі, правдиві, сумлінні.
У вихованні флегматика важливий розумний підхід. Наприклад, не варто надто рано відправляти його спати, вдень не давати йому спати довго, вранці не чекати, поки він сам прокинеться, а будити його в певний час. Для нього добре, коли він не дуже тепло одягнений і укритий. Треба, щоб вранці він вмивався холодною водою, а для меланхоліка ця процедура неприпустима. Флегматик добре переносить маленькі шоки, які не повинні проте використовуватися у якості засобу виховання. Його день має починатися так: розбудити зранку, умити холодною водою, не дозволяти довго сидіти за сніданком. Перед школою він повинен їсти якомога менше і зовсім легку їжу. Овочі, фрукти і салати для нього краще, ніж вироби з борошна та каші. Чорний
хліб замість білого або пирога! Їжу добре солити, не надто багато солодкого, особливо цукерок. Багато чого можна досягти у його духовному та душевному розвитку, якщо зберігати його відносно струнким.
У грі флегматика не варто залишати наодинці із самим собою. Час від часу з ним потрібно гратися, намагатися запалити його, зацікавити грою, прискорити темп цієї гри. Якщо під час гри флегматик задумався, то не зашкодить, якщо його голосно покликати чи достатньо гучним шумом "розбудити". У такі моменти "пробудження" флегматик особливо здатний щось зрозуміти, усвідомити. Відомий такий випадок, коли вчитель довго і по кілька разів пояснює щось сонній дитині, а та дивиться, але не бачить, слухає, але не чує, ствердно киває головою, але нічого не розуміє. Нарешті дорослий втрачає терпіння і кричить на дитину або стукає кулаком по столу. У цей момент очі стають ясними, готова правильна відповідь — дитині одразу все стало зрозуміло! Байдужій флегматичній дитині вихователь не повинен настирливо показувати свою любов та участь, інакше це буде сприйматися дитиною як належне. Навпаки, удавана флегматичність і байдужість дорослого діятиме на нього так, що він буде прагнути до подолання своєї байдужості, особливо якщо вона любить цього дорослого. Флегматична дитина, що прокинулася до душевного тепла, може щиро любити, не так незрівноважено, як сангвінік, не настільки болісно-мрійливо, як меланхолік, не так рвучко-агресивно, як холерик, а з постійною вірністю та прихильністю.
У флегматичних дітей в юнацькому віці часто проявляються художні здібності, які з віком дещо відступають, коли прокидаються свідомість і органічні творчі сили. Об цей підводний камінь можуть розбитися дитячі мрії, тим паче коли дорослі намагаються наділити їхню мрійливу творчість свідомістю, наприклад, коли не дозволяють дитині просто насолоджуватися кольором або тонами, а ставлять маленькі, пробуджуючі свідомість завдання, коли вона змушена обмірковувати й
роздумувати.
Не лише для дитини-флегматика, але й для дорослого-флегматика альфою і омегою виховання та самовиховання є наступне: пробуджувати інтереси і поширювати їх на всі сфери життя.

[АняШа]

вот и прошел семинар! было очень интересно и душевно! под конец, несмотря на усталость после 2 дней лекций и практических занятий, просто не хотелось отпускать лекторов, их слушали до последней минутки! будем ждать следующую встречу! и пытаться использовать полученные знания!

[Багира]

Да, я тоже была на этом семинаре! Было здорово! Я тоже обучаюсь на вальдорфском семинаре в Киеве. Было бы здорово, если бы подобные семинары проходили у нас в Донецке. А то пока доедешь до Киева с этими блокпостами! И стоимость дороги увеличилась!

[Zebbos]

Родительский центр "Основа" приглашает всех заинтересованных родителей и педагогов на ОЗНАКОМИТЕЛЬНЫЙ СЕМИНАР ПО ВАЛЬДОРФСКОЙ ПЕДАГОГИКЕ в г.Донецке.

Семинар состоится 1-2 февраля 2014 г. Место проведения - читальный зал библиотеки для детей им.Кирова (ул. Артема, 84).

Занятия ведут: 
НАРИНЭ МАЛЬЦЕВА – доцент Всеукраинского педагогического вальдорфского семинара (Киевское региональное отделение), вальдорфский учитель, основатель вальдорфской школы «Ступени» в Одессе, директор издательства «НАИРИ».
НАТАЛЬЯ ОРЛОВА – доцент Всеукраинского педагогического вальдорфского семинара (Киевское региональное отделение), ведущий воспитатель группы детского сада вальдорфской школы «София». 

Суббота, 1 февраля 2014

11.00-12.30 Знакомство. Детство-взрослость. Образ человека в семилетнем ритме развития. (Наринэ Мальцева, Киев)
12.30-13.00 Перерыв 
13.00-14.00 Деятельность с детьми в вальдорфском детском саду (живопись, лепка) (Наталья Орлова, Киев)
14.00-15.00 Обед
15.00-16.00 Развитие ребенка в первое семилетие. Периодизация внутри первого семилетия.
16.00-16.30 Перерыв
16.30-18.00 Ритмы в жизни ребенка и в вальдорфском детском саду. Сказка (Наталья Орлова, Киев). 

Воскресенье, 02 февраля 2014

10.00-11.30 Утренний хоровод. Игра и ее значение для развития ребенка в первое семилетие. (Наталья Орлова, Киев)
11.30-12.00 Перерыв
12.00-13.30 Нижние чувства. Развитие нижних чувств в первое семилетие. (Наринэ Мальцева, Киев)
13.30-14.30 Обед
14.30-16.00 Деятельность с детьми в вальдорфском детском саду (живопись, лепка) (Наталья Орлова, Киев)
16.00-16.30 Перерыв
16.30-18.00 Большеголовые-малоголовые дети, темпераменты. (Наринэ Мальцева, Киев)

ЗАПИСЬ ОБЯЗАТЕЛЬНА!!!
Дополнительная информация и запись по телефону: 
050 806 04 76 Катерина

краска для ткани
https://eumarket.com...ki-dlya-odezhdy

 

будет еще что-то подобное??

[АняШа]

напишу в личку!

личка не работает, напишите мне, что Вас интересует, я отвечу!